Шерлок Холмс (и миссис Марпл в одном лице) украинского политконсалтинга Николай Волгов, его верный помощник Доктор Флипчарт-Ватсон в присутствии и при непосредственном участии политолога Андрея Городницкого проводят SWOT-анализ кандидата в Президенты Анатолия Гриценко.
Сильные и слабые стороны кандидата, возможности и угрозы для Анатолия Гриценко с предсказанием количества набранных голосов, которые можно будет проверить уже совсем скоро.
Сильні сторони
Однією з важливих сильних рис Анатолія Гриценка, яку він і сам заявляє, це його так звана чиста репутація. Чистою вона являється, перш за все, для його прибічників та прихильників, і для тих, хто поки що не визначився в своєму рішенні. Насправді ніхто конкретно не може пред’явити йому обґрунтоване звинувачення у нечесних оборудках. Розмов точиться багато, намагання такі існують, ведеться цілеспрямована кампанія, але жодного доведеного факту так і немає, він залишається чистою політичною фігурою, принаймні, для свого ядра. Сильним фактором залишається також наявність стабільного електорату, який стовідсотково проголосує за нього і не передумає.
Він вибудований роками та залишається з Гриценком більш ніж десять років, і це означає, що даний кандидат в жодному разі не опуститься нижче певної планки. Протягом багатьох років ми бачим, що його електорат стабільно невисокий, але так само стабільно зростає, немає ані різких злетів, ані різких падінь, тобто це хороший надійний фундамент. Не останньою рисою є також його інтелектуальні можливості, це підтверджує і освіта, і кар’єрний шлях Гриценка.
В актив йому можна віднести і здатність домовлятись, що він довів недавніми об’єднаннями з іншими групами в політичному просторі. Це свідчить і про те, що він здатен робити висновки з минулого досвіду, враховувати помилки та виправляти їх. Натомість бачимо зростання як політичної особистості та відкритість до домовленостей, створення певних коаліцій та побудови команди.
Не останнім фактором також є доволі низький рівень недовіри. Крім того, певну роль серед сильних факторів відіграє і сім’я, авторитетна дружина з хорошою репутацією, і син, який жодним чином не виглядає мажором, незважаючи на те, що син також був об’єктом кампанії, спрямованої проти Гриценка. Сюди ж можна віднести відсутність бізнесу, наявна суто соціальна та політична робота, і, як не намагались зацікавлені особи віднайти зв’язки з бізнесом, жодних підтверджень так і не знайдено. Гриценко залишається професійним політиком, який своє кар’єрне зростання базує виключно в царині політики і відповідає запиту суспільства на відхід від політиків-бізнесменів. Також безумовно сильною рисою є зв’язки Гриценка з США, де він свого часу навчався, де його приймають, і подеколи його навіть називають «агентом США». Безумовно, він має там підтримку, хоча й не має монополії на неї. Але знання тих процесів, що відбуваються в Вашингтоні, робить Гриценка одним зі значних гравців у цій царині. І, безумовно, можна додати в сильні сторони Гриценка його політичний досвід, про що свідчать дуже різні іпостасі його державницької та політичної роботи – і партійне будівництво, і робота в уряді, і те, що він є депутатом ВР протягом двох скликань.
Таблиця сильних сторін кандидата Гриценка
1. Репутація
2. Електоральне ядро
3. Інтелектуал
4. Здатність до самовдосконалення
5. Низький антирейтинг
6. Родина
7. Професійний політик
8. Зв’язки у США
9. Відсутність бізнесу
10. Політико-державницький досвід
Слабкі сторони
Якщо розглядати слабкості Анатолія Гриценка як кандидата, то самим болючим питанням являється імідж «Першого непрохідного», який дуже міцно закріпився за Гриценком з часів його першої кампанії і переслідує його до сьогодні. Сюди ж відноситься і відсутність самостійних перемог. Він не вперше балотується, але жодного разу не продемонстрував переможної стратегії, спрацьовує свого роду синдром другого номера. Крім того, важливим мінусом є така риса Гриценка, як конфліктність, це, безумовно, слабка сторона. Адже по суті він є принциповою людиною, але ця принциповість часто переростає в конфліктний стан, що в політиці та дипломатії не є позитивом.
Гриценку не вистачає гнучкості, в нього не виникає бажання домовлятись та враховувати інтереси різних сторін, його договіроспроможність тим самим дуже слабка. На жаль, це стало на заваді можливості об’єднання навколо нього інших сил та стати свого роду центром євроатлантичної ліберальної опозиції. Сюди ж можна віднести і слабку партійну структуру. Партійні ланки на місцях у міжвиборчий стан зазвичай або відсутні взагалі, або існують тільки формально. Скоріш за все, це пов’язане з тим, що у Гриценка доволі західне бачення партійної структури, тобто це клуб однодумців, на який під час виборчої кампанії нарощуються електоральні м’язи.
Відповідно, та партійна модель, яку він будує, не справляє враження на сьогоднішнього українського виборця, не відповідає його уявленню партійного осередку. Безумовно, певна партійна структура є, і вона дає можливість не скотитись до нижчого рівня, однак її необхідно зміцнювати і розбудовувати. Так само можна зазначити і проблему слабких кадрів на місцях. Зрозуміло, що забезпечувати утримання партійних осередків у тій формі, до якої ми сьогодні звикли, тобто офісу, приймальні, партійного працівника тощо, можуть люди з певними фінансовими можливостями.
В тих регіонах, де є якісь фінансові структури у членів його партійних осередків, є і політичне життя, осередки працюють і розвиваються, де їх немає – там нічого і не існує. Тим не менш, незважаючи на слабкість партійних осередків, під час президентської кампанії Гриценко демонструє певний потенціал, і люди бачать, що його партійний проект матиме на осінніх виборах і списки, і рейтинг, тому це питання може бути вирішене. Але відсутність фінансування являється, безумовно, слабким місцем. Достатніх фінансів на вибори в Гриценка просто немає.
З одного боку це якраз свідчить про певну політичну незаангажованість та відсутність зобов’язань перед тими чи іншими олігархами, і для свого ядра це, навпаки, вдале підтвердження його чесності, але вести передвиборчу кампанію за умови інших слабких моментів, особливо слабкої роботи низового рівня, надзвичайно важко. Також негативно відбивається на рейтингу недостатність креативу. Значною мірою це відбувається завдяки тому, що всі питання вирішуються на рівні лідера, він певною мірою сам собі політтехнолог, але стратегія цієї кампанії доволі шаблонна.
Таблиця слабких сторін:
1. «Перший непрохідний»
2. Негнучкий та конфліктний
3. «Другий номер»
4. Кадри на місцях
5. Партійна структура
6. Фінансування
7. Сам собі технолог
Можливості
При аналізі можливостей Гриценка варто зазначити перш за все те, що, як кандидат, Гриценко грає на невизначеному електоральному полі, де він може приростити новий електорат. Оскільки він має найнижчий антирейтинг, він може перейняти до себе тих, хто ще не визначився. Вагомі шанси в нього з’являються і в випадку підтримки Садового, якщо той додасть свої голоси на підтримку Гриценка. В можливості можна також записати і ресурсне зростання в разі, якщо Гриценко продемонструє певний позитивний сигнал про можливість виходу у другий тур, а така вірогідність існує.
Також є можливість розширити віковий ценз свого виборця за умови, що правильно зіграє команда. Зараз його електорат переважно люди після сорокарічного віку і вся його кампанія має вузьку направленість саме на них. Також є можливість дотягнути певний відсоток голосів за рахунок членів команди. На жаль, поки що ми не знаєм всіх працівників, яких він готовий представити на тих чи інших позиціях в разі свого вибрання, крім вірогідних очільників Нацбанку та СБУ. Тому залишається можливість на дату виборів побачити біля нього і інших рейтингових осіб, і таку можливість варто використати.
Таблиця можливостей виглядає наступним чином:
1. Ті, що не визначились
2. «Фактор Садового»
3. Зростання ресурсної бази
4. Молодь
5. Політична команда
Загрози
Загрозами для кампанії Гриценка, перш за все, є відсутність медійного поля, його майже немає на телеканалах. Ми мали можливість зазначити, що до офіційного старту кампанії він мав доволі високий рейтинг, але від старту він відчутно просів, і це саме через відсутність медійної присутності. Сюди ж можна віднести і негативну репутацію, яку на нього навішують з приводу розкрадання армії, до сьогодні це все було на рівні розмов, але в будь-який момент може бути відкрито кримінальну справу, яка за будь-яких результатів знизить його рейтинги.
Це малоймовірно, але такий ризик не слід виключати, і повернення Гриценка в зону особливої уваги може сильно відкинути його назад, враховуючи, що в Гриценка та кандидата №1 є певний електоральний перетин і водночас існує дуже високий суспільний запит на пошук винних у розкраданні армії.
Загрозою являється і те, що певний авторитарний дух самого Гриценка подеколи штовхає його на перетин певної межі. Приміром, часто можна почути, що можна відступити від букви закону заради благих намірів. Але в той же час ми знаєм, що авторитарність легко може перерости в диктаторство, тут можна перетиснути. І несприйняття базового посилу може позбавити Гриценка як входження до його команди певних еліт, так і електорального приросту. Крім того, тиск може бути не лише на самого Гриценка, а й на його команду на регіональному рівні. А ми всі знаємо, як легко тиснути саме на цьому рівні набудь-які структури. Особливо чутливі до будь-якого тиску представники місцевих бізнесів. Так само легко тим чи іншим чином залучити нових членів партії до інших, більш рейтингових гравців, бо всі хочуть бути на стороні переможця. І, на жаль, цього переліку вистачить, щоб поховати всю кампанію.
Маємо таблицю ризиків:
1. Медіаблокада
2. Армійський бекграунд
3. Потрапляння в «зону особливої уваги»
4. Несприйняття іміджу жорсткого авторитарного політика
5. Тиск на регіональні команди
6. Зрада місцевих лідерів
Для того, щоб кампанія Анатолія Гриценка була більш вдалою, можна було б порекомендувати, щоб за ним була більш потужна команда, технократична і з чистою репутацією. Тобто він може гарантувати певний соціальний ліфт, що базуватиметься на ділових та людських якостях і його правила будуть зрозумілими та прозорими для кар’єрного зростання.
Варто було б також додати певну молодіжну структуру, для якої так само існував би правильний соціальний ліфт, бо їх насправді на сьогодні в нас дуже мало, в двох, від сили трьох партіях, і вони не мають правильних прикладів. Цікавою була б певна інформаційна вертикаль, що ростила б ці молоді кадри, свого роду інкубатор майбутніх еліт. І самому панові Гриценку було б корисно додати дещицю гнучкості та певної акторської гри в хорошому сенсі цього слова і повернутись до свого виборця якимись незвичними та неочікуваними сторонами, вийти з офіційного образу і з’явитись «без краватки». Тобто замість людини-шаблону показати людину, в якій багато людського.
Варто додати харизматичності, стати більш переконливим спікером. В час мас-медіа потрібна людина не лише правильна, але й цікава. І, наостанок, для кампанії необхідна якась яскрава риса, яка перекриє прикрий імідж «першого непрохідного».
Наш прогноз:
В першому турі президентських виборів Гриценко може набрати від 5% до 11%
Подписаться на канал Интервизор в YouTube:
InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor
