Літератор Дмитро Корчинський про підпал московськими попами Києво-Печерської Лаври, незаконне будівництво на території Лаври, створення помісної церкви України, сатаніста владику Павла та використання теми Томосу у передвиборчої агітації.
Останній раз Лавра горіла в 1941 році, коли більшовики підірвали Успенський собор. Відтоді такого роду ексцесів там не було, і тут раптом знову. Тобто говорити, що такі випадковості там трапляються часто, буде неправдою. Швидше за все, це не випадковість, а підпал, здійснений московськими попами. Їм потрібен ексцес, їм потрібен скандал, їм необхідно створювати картинку для російського телебачення, і саме цим вони і займаються.
Будемо сподіватись, що Лавру буде забрано до єдиної церкви, це давно потрібно було зробити, причому не тільки з релігійних міркувань, але й з міркувань культурних. Там вже довгий час йде інтенсивне будівництво, воно незаконне, без дотримання пожежних норм, без відповідної документації. Будуються для потреб московських попів сауни, котеджі, як на території Лаври, так і поруч з нею. Все це будується над печерами, руйнується історично-культурна пам’ятка.
І хоча б з цієї причини її потрібно відібрати. І це обов’язок Порошенка, і як діючого президента, і як головнокомандувача. Адже це не церква, це московська спецслужба, пропагандистсько-диверсійна мережа, і кожен український урядовець повинен протидіяти цій мережі.
Що стосується єдиної української церкви, то , попри розмови, що на її створення потрібно декілька років, це не так. Бюрократичну структуру можна дійсно створити за декілька років. Але церква – це не бюрократична структура, вона тримається не на інституціях, вона тримається на святих. Створити справжню церкву, таку, якою вона має бути, це важкий процес, але він може бути швидким. Це залежить не від президента, не від чиновників, не від СБУ і навіть не від єпископів.
Це справа екклєзії, тих людей, що зібралися в церкві. Тобто все залежить від нас, наскільки ми зробимо її по-справжньому святою, адже церква нам потрібна для святості, це спосіб спасіння. Тут справді є труднощі, і вони притаманні всьому світу, християнство зараз в кризі, що торкнулась і православ’я і католицтва, але наш бог вміє виходити з могили.
Швидше всього, коли російська церква відчує втрату статків, вона прийде до української церкви, щоб бути разом. І це невтішна думка.
Мені не хотілося б, щоб всі ці парафії і всі ці попи вливались в нову українську церкву. Мене турбує, що владика Павло, настоятель Києво-Печерської Лаври, вважає себе православним. Мені б спокійніше було на душі, аби він вважав себе сатаністом чи язичником, яким він є по факту. Бо коли вся ця наволоч увіллється в українську церкву, нам звідти потрібно буде виходити. Але, сподіваюсь, бог за нас, і ці єретики не захочуть до нас вливатись
Відомо , що, коли на початку січня представники Синоду підписували Томос, то 40% його не підписали. Важко відповісти, чому так сталось, важко оцінювати ті процеси, які ідуть всередині Вселенської патріархії. Варфоломій є передова людина, велике щастя, коли з’являється такий Предстоятель, готовий діяти згідно принципу, а не старих компромісів. Церква – єдине місце в світі, в якому недоречні компроміси. Ми збираємось туди не для того, щоб укладати компроміси з сатаною.
Ми йдемо туди, щоб служити богу безкомпромісно. І, коли з’являється такий предстоятель, як Варфоломій, який хоче діяти згідно принципу і відкидати компроміси, зрозуміло, що він зіштовхується з протидією всередині своєї структури. Адже кожна церква, крім всього іншого, і бюрократична структура, і ця бюрократія нічим не відрізняється від бюрократії світської. Вона так само зав’язана на гроші, на інтереси, на компроміси. Очевидно, що Варфоломій має протидію всередині Вселенської патріархії.
Але шлях до богу важкий, вузький, і коли ми стаємо на цей шлях, ми стикаємось з протидією світу.
Безумовно, питання церкви та Томосу в нашій країні буде використовуватись і в передвиборчій кампанії. Само собою, що перш за все це буде Порошенко, який справедливо вважає, що це його заслуга. Очікувати від політика, що він не використовуватиме сильні сторони своєї діяльності, безглуздо. Якби він зараз не пропагував цю свою перемогу, це було б дивно.
Політик має хвалитися, натягувати на себе заслуги, демонструвати, бо це специфіка цієї діяльності. Вона нам може не подобатись. Мені, наприклад, не подобається. Але, можливо, саме тому, президент у нас він, а не я
Процеси в церкві в нас йдуть від самого початку незалежності. Ми завжди хотіли і визнання, і Томосу, і автокефалії. Ми мали дозріти.
І, напевне, нарешті дозріли. Це промисел господень, і розраховувати, що бог буде діяти з врахуванням нашого політичного розкладу, було б дивно. В той же час росте і кількість атеїстів. І не треба вважати, що це необхідно змінювати.
В нас занадто багато людей, що вважають себе християнами, і це непокоїть. Значно краще, якби вони чесно зізнались собі, що вони язичники, марновірці, атеїсти. Хай дійсно краще йдуть в атеїсти. Насправді людей, здатних зберігати в собі вогонь віри, дуже мало, і не треба це розширювати штучно.
Подписаться на канал Интервизор в YouTube: https://www.youtube.com/c/InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor