Голова політради партії Сила Людей Олександр Солонтай про виникнення та основні принципи побудови партії Сила Людей, внутрішній праймеріз, особисті цілі, кількості людей у партії, партійну дискусію, народних депутатах, місцевих депутатах та мерах – представниках партії, можливості по відкликанню депутатів, фінансування партії та виборчої кампанії та планах по впровадженню своїх ідей у Верховній Раді.
Ведучій: Володимир Кулачек
На думку голови політради Олександра Солонтая, партія Сила Людей – єдина партія, про яку люди можуть сказати «Це моя партія». Зазвичай за будь-якою українською політичною силою хтось стоїть. Не секрет, що за партією «Укроп», наприклад, стоїть Коломойський, за Опоблоком – Ахметов, про БПП питань не виникає взагалі. На цьому фоні Сила Людей виділяється саме тим, що вона і фінансується грошима її членів, і рішення приймають саме вони, і відповідальність за правильність чи неправильність цих рішень так само несуть вони ж. Тому, що справжня сила завжди в людях.
Партія Сила Людей бере участь у президентських виборах. На сьогодні це єдина партія, що організувала відкритий праймеріз. Тобто кожен громадянин може запропонувати себе на будь-яку посаду, в якій він себе бачить. Сила Людей відкрила вхід в політичне життя країни всім порядним громадянам. На сьогодні від партії висунулось пятеро кандидатів на участь в президентських виборах, зараз визначається, кому саме з них це буде довірено. Згодом. Якщо будуть об’єднавчі процеси, піде і до парламентських.
Я особисто, як голова політради партії, для себе обрав не висуватись в кандидати, а працювати на партію. Моя особиста мета – стати прем’єр-міністром України через парламентську державу, і виступаю за скасування або, принаймні, за зменшення повноважень президента та створення парламентської країни. Тому боротьба за посаду президента для мене не є ідеологічно актуальною
Потрібно, щоб партія зайшла в парламент командою, адже парламентська трибуна перш за все – це команда. Звісно, якщо мова йде не про її сучасну форму, де квітне кнопкодавство. В Силі Людей ми робимо все, щоб люди побачили, що можливі чесні вибори з рівними умовами для кожного. Праймеріз, на жаль, поки що не стала основною формою відбору фаворитів, але є впевненість, що в наступних передвиборчих процесах це стане найефективнішою формою кампаній.
Партія починалась з сорока засновників, за перші місяці кількість виросла до ста вісімдесяти, на сьогодні це вже кілька тисяч, і членство постійно зростає. Люди вірять, люди приходять, тому, що це партія з відкритим кодом, створена для людей.
Щорічно на обговорення виносяться певні пріоритетні питання. По них іде дискусія, вдосконалюється бачення шляху їх вирішення, вносяться зміни до програми партії. Після цього вони виносяться як позиція партії. Станом на зараз в партії відкрита дискусія стосовно скасування інституту президенства, до якої можуть залучитись всі небайдужі громадяни зі своїм баченням, пропозиціями та аргументами, як за, так і проти. Офіційна позиція партії стосовно цього відсутня, питання дискутується. Крім нього, цього року відкриті для дискусії також питання земельного ринку, пільг та субсидій, екології, правоохоронної системи. І така програма партії є те, з чим вона готова йти до Верховної Ради.
Зі зростанням партії вона стала цікава тим колишнім громадським активістам, які стали депутатами вже в цьому парламенті. Деякі з них, позапартійні, долучились до Сили людей, і партія по факту має представництво вже в цьому парламенті. Тому, якщо на початку створення партії головним завданням був її поступовий розвиток, формування знизу, то станом на сьогодні необхідно свого роду пере-підтвердження того представництва, яке вже є зараз, яке сформувалось в зв’язку з залученням більшої кількості громадських активістів, та розширення їх впливу.
Сьогодні задача для Сили Людей ускладнилась – необхідно зберегти існуючих народних депутатів, і доповнити їх новими силами. Звісно, я впевнений, що в наступній Верховній Раді буде представництво Сили Людей, але слово «представництво» мене більше не задовольняє. Моя головна задача на парламентських виборах – забезпечити створення фракції. Але це вже про наступні вибори
На сьогодні фракції Сили Людей сформовані в шістдесяти чотирьох місцевих радах, різного рівня, без певної географічної прив’язки, так само, як не мають однорідної географічної прив’язки й мери міст, які входять в партію. Це різні площини, різні майданчики, різні по величині міста в різних регіонах нашої країни. В деяких доволі великих містах, як, приміром, Кривий Ріг, Маріуполь, партія знаходиться в опозиції, має фракції у місцевих радах, і з тієї опозиційної трибуни добиваються змін в своєму місті. Хоча набагато більшу зацікавленість зазвичай викликають ті міста, де мерами є представники Сили Людей, тобто там, де вони представлені у місцевій владі і несуть відповідальність за стан справ у місті. І такі міста є, наприклад, Тростянець на Сумщині, де мер Юрій Бова показує практики місцевого самоврядування відповідно до ідеології і програми партії, або ж Чортків Тернопільської області, де міський голова Володимир Шматько так само, з реальної, управлінської точки зору, щоденно несе відповідальність за все, що відбувається в місті. Одна з ідеологій Сили Людей, одна з політ-технологічних стратегій, закладається в розумінні, що в наступний парламент партія не зможе потрапити за допомогою телевізійного каналу якогось олігарха, де на черговому ток-шоу надують чергову мильну бульку під виглядом «нових облич», на які сьогодні існує суспільний запит, і дадуть зелене світло, але на певних умовах. Партія розуміє, що їй прийдеться пред’явити виборцям конкретні докази своєї ефективності. І успішна робота представників партії на місцях – це той пропагандистський мотив, це та політ-технологія в дії, яку партія може показати і запропонувати суспільству. Тобто: змогли тут, на місцевому рівні – дайте нам мандат довіри на вищий рівень, і ми покажемо, що ми зможемо зробити там, множачи наш результат. На жаль, були і випадки, коли певні люди, яких відправили працювати на місця, забезпечивши можливостями навчання, консультацій, обміну досвідом, зайшовши в місцеві ради, повернули в сторону власних інтересів. Тому були і випадки відкликань. У вересні, наприклад, з’їзд відкликав депутатку з міста Вараш Рівненської області, що виконувала обов’язки мера, тому, що громада міста поставила перед партією питання про результати її роботи.
Щоби втілити кожен програмний блок і перетворити його в велику публічну кампанію, в партії ресурсів немає, і зібрати їх нема можливості, в такому разі йтиме мова про тридцять-сорок проектів. Власне, це недоцільно навіть і з політ-технологічної точки зору, бо це ще й розпорошить увагу виборця. Зрозуміло, що у передвиборчу програму буде винесено кілька питань згідно переліку пріоритетів. І тоді буде проведене додатково збирання ресурсів. Тих ресурсів, якими оперує партія, недостатньо для походу на вибори, адже кошти партії формуються з членських внесків, які складають 50 гривень на місяць. Якщо ж говорити про додаткові кошти, то вони йдуть з двох джерел. Перше з них – конкретні фізичні особи, які щомісяця додатково, окрім членських внесків, вносять певну суму грошей. Всі дані відкриті, вони розміщені на сайті партії. І друге – це безпосередньо діяльність партії. Кожен крок партії рахується і розписується у вигляді бюджету, кожен проект має кошторис. І під час реалізації цього проекту збираються гроші на реалізацію цього проекту. На вибори кошти збираються так само. В людей не просять гроші на партію – пропонується конкретний виборчий проект. Але сама партія утримується виключно за внески її членів. Існує й заборона – від олігархів кошти на партію не беруться. Партія повинна бути незалежна, вона не повинна бути під впливами ляльководів. Але коли йде мова про певний проект – тут залучаються всі сили суспільства, бо кожен проект, врешті решт, втілюється для цього суспільства. Вироблення політики має бути виключно в інтересах середнього класу. Але їх втілення та реалізація може співпадати з інтересами різних прошарків. Ситуативне співпадіння інтересів є завжди, і мистецтво компромісів називається політикою. В ході практичної роботи потрібно бути готовим до багатьох компромісів, але завжди потрібно залишатись чесними перед членами партії, що делегували представників на цю роботу, і в цій роботі не можна стати фінансово залежними. За дисципліною партійних внесків уважно слідкують, в партії існують нижня та верхня планка обмежень, більше пятидесяти тисяч гривень на місяць внести не може ніхто, навіть якщо є така можливість. І, напевне, на сьогодні це єдина політична партія в Україні, що має культуру фінансів.
Але така ситуація складається сьогодні. Якщо ж враховувати мету партії представляти фракцію у Верховній раді, неможливо буде уникнути спілкування з олігархатом. Безумовно, тут прийдеться шукати компромісів і співпадіння інтересів. Впевненості в тому, що партія піде на компроміс, немає, не виключена ситуація, коли заради позитивних голосувань у ВР за одне питання Сили Людей можливі коаліційні компроміси і з олігархічними структурами. Кінцевого рішення з цього питання в партії немає, можливо, вона взагалі піде у глуху опозицію і шукатиме інших шляхів. Такий досвід вже є на місцевих рівнях, коли, перебуваючи в опозиції до діючої місцевої влади, представники партії все одно добиваються компромісів. Безумовно, є певні політичні фігури, до яких є повне несприйняття, причому на рівні партії. Більше того, до людей, що мають подвійне громадянство, серед яких громадянство країни-агресора, певні родинні чи дружні стосунки з урядом та президентом країни-агресора в умовах війни, як то Медведчук, Новінський, партія вважає за необхідне провести розслідування та притягти до відповідальності. Разом з тим, з рештою політичних фігур партія залишає собі місце для маневру заради певних коаліцій, співпраці, заради кінцевої мети, якщо ситуативні інтереси співпадатимуть. Кожного разу позиція залежить від теми, від того, що саме на порядку денному.
Подписаться на канал Интервизор в YouTube: https://www.youtube.com/c/InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor
