Дослідниця конституційного процесу в Ісландії Дарина Кулик про народну Конституцію Ісландії , спілкування з учасниками “революції кастрюль”, з організаторами Національної асамблеї з підготовки конституційних пропозицій, членами Конституційної Ради, які безпосередньо брали участь в написанні нової конституції Ісландії, передумовах, що призвели до створення Національних Асамблей, створення та прийняття нової Конституції та залучення всіх громадян Ісландії до цього процесу.
Спочатку я розглядада тему конституційного процесу в Ісландії як дослідження для Малої Академії Наук. Звичайна науково-дослідницька робота. Але як тільки я почала занурюватися в матеріал, тема мене ще більше захопила. Уявіть собі, що після банкрутства держави, люди, народ, громадяни країни, самі, без політиків та чиновників, вирішили написати власну нову конституцію. І їм це вдалося. Вперше в історії основний закон був написаний за технологією “краудсорсингу”.
У той же час, в історичній науці досить мало книжок з цієї теми. В Україні немає майже жодної наукової публікації. Тому я вирішила разом з татом поїхати у відрядженя до Ісландії, щоб на місці провести “польове” дослідження.
Я провела інтерв’ю з учасниками “революції кастрюль”, з організаторами Національної асамблеї з підготовки конституційних пропозицій, членами Конституційної Ради, які безпосередньо брали участь в написанні нової конституції Ісландії. Ми мали змогу відвідати парламент ісландії – Альтинг та попрацювати в національній бібліотеці. Також ми мали зустрічі з рядом сучасних політичних діячів Ісландії.
Фактично, я крок за кровом відтворила увесь алгоритм Конституанти в Ісландії. Багато матеріалів виявилися лише ісландською мовою і потрібно було їх перекласти, частина джерел ми змогли знайти лише в місцевій бібліотеці. А ще більше з особистого спілкування з учасниками подій.
“Революція кастрюль” – це акції протесту ісландців проти бездіяльності уряду та парламенту під час банківської кризи 2008 року. Уявіть собі невеличку країну, на острові, де проживає 340 тис жителів. Рівень життя один з найкращих у Європі. Перші місця в рейтингу щастя. 70 тис дол річного доходу на особу – середній рівень. Банківська система одна з найпродвинутіших. Ісландські банки беруть гігантські кредити і залучають депозити найбагатших європейських країн. І раптом все вибухає. Банки стають банкрутами. Інфляція, загроза безробіття та криза….
Тому що три великих ісландські банки хоча і були “правитними” – насправді були тісно пов’язані з урядом, партіями та державою. Їх ніхто не контролював. Навпаки, уряд зменшував податки та відкрив “зелену вулицю” для банків. А банки почали ризиковану гру. Вони утворили щось схоже на фінансову піраміду, надули “бульбашку”. І вона лопнула. У підсумку – всі 340 тис громадян Ісландії виявилися винними по 21 тис євро кожен іноземним кредиторам. Це були не їх особисті борги. Це було наслідком шахрайства банкірів та політиків, які ці банки покривали. Майже кожен депутат Альтингу отримував щедрі безвідсоткові кредити від банків, як плату за лояльність.
Замість того , щоб рятувати людей, проводити антикризові заходи, тогочасний ісландський уряд почав ще більше шукати нових боргів. Він звернувся до МВФ. І той прйшов з пропозицією нового жорсткого кредиту. Ісландці назвали його “поцілунком смерті”. Це і призвело до акцій протесту. Вперше з 1975 року десятки тисяч ісландців вийшли на вулиці з кастрюлями в руках і вимагали справедливості.
Справа в тому, що в Ісландії діє конституція від 1944 року, яка була прйнята під час референдуму про незалежність Ісландії від Данії. Насправді, це датська королівська конституція зразка 1874 року. Просто там слово Король замінили на Президент. А так майже ніяких змін не було. І самі ісландці в останні десятиліття казали, що вони мають датську конституцію Ісландії, а не власний Основний Закон.
Тому коли почадася “революція кстрюль”, а влада показувала свою безпорадність і посилалася на те, що уряд не має конституційних повноважень на жорсткі дії, громадяни Ісландії висунули ідею написання нової конституції. При цьому вони не довіряли уряду та політичним партіям, які себе тоді дискредитували співпрацею з шахраями-банкірами. Конституція мала бути написана самим народом.
Після відставки уряду, в 2009 році в Ісландії було проведено першу Національну Асамблею. Її організаторами були громадські організаії. Партії та уряд участь майже не брали.
За випадковим принципом, за допомогою соціологічної виборки, було визначено 1500 делегатів, які представляли усі соціальні верстви, вікові групи та регіони Ісландії. Вони в режимі мозкового штурму розробили “дорожню карту” виходу із кризи. Серед пропозицій ключовим було – Конституанта, написання та впровадження нової конституції ісландії.
Другим кроком стала – друга Національна Асамблея з конституційних питань в 2010 році. На цей раз за рандомним способом, через соціодогічну виборку, також було обрано 950 делегатів. Вон розбобили конституційні принципи, важливі ідеї, які мали бути відображені в новій Конституції.
Третій крок – всенародні вибори Конституційної Ради з 25 чоловік. Це були різні люди. Інвалід, два юристи, пастор, фермер, науковці, журналісти. Їх метою було на основі напрацювань другої національної Асамблеї написати текст Конституції.
Але Конституційна рада не закрилася в кабінеті, як це зробили батькі-засновники США для розробки Конституції. Вони почали писати Конституцію у он-лайн режимі. Шляхом краудсорсингу, залучаючи людей через фейсбук, твітер, мейл тощо; Будь-хто міг написати свою пропозицію і вони була почута. Навіть іноземці могли долучитися. 360 формулювань від людей були взяті в роботу Конституційною радою. За 4 місяці вони написали текст конституції, які експерти –правники і досі вважають одним з найкращих текстів.
В проекті Конституції було записано про те, що надра, природні та біоресурси ісландії належать всьому народу, а їх використання має враховувати інтереси майбутніх поколінь. Громадяни отримали можливість виносити на референдум законопроекти. Запроваджувалися елементи прямої демократії. Партії ставали залежними від волі людей, а не банків.
Конституція була винесена на референдум. І більшість ісландців її підтримали. Але парламент в 2013 році заблокував її введення в дію. В конституції Ісландії є ст. 79, яка передбачає процедуру: спочатку рішення має ухвалити діючий Альтинг, потім він розпускається. Відбуваються дострокові вибори парламенту. А потім новий склад парламенту другий раз голосує за конституцію. З 2013 по 2019 рр Альтинг на зміг почати процедуру введення в дію нову Конституцію.
Ця історія ще не закінчилася. В січні 2019 року Партія піратів Ісландії почала дебати в Альтингу і є шанс, що цього разу вони проголосують. Окрім того, ісландцям вдалося показати праклад іншим країнам. В багатьох країнах почалися схожі процеси. В Бельгії, Шрі-Ланці, в Мехіко – ісландським способом ухвалили Статут міста, місцеву конституцію. Краудсорсинг лежить в основі розробки законопроектів у Руху 5 зірок в Італії.
В Україні також. Група інтелектуалів ще до Революції гідності пропонували Конституанту для “перезаснування держави” на нових принципах. Цього року виникла Спільнота Договору, яка на основі ВІКІ-технології, того ж самого краудсорсингу працює над Суспільним Договором та текстом нової Конституції.
Подписаться на канал Интервизор в YouTube: https://www.youtube.com/c/InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor
