Політолог Тарас Чорновіл про превентивний воєнний стан, casus belli, предумови введення військового стану, різницю між політологами та політтехнологами, грі росіян проти Порошенко, ймовірність великого наступу, тиск США на європейських партнерів та санкціях проти компаній, що беруть участь у будівництві Північного потоку 2.
Ведучій: Володимир Кулачек
Після недавніх трагічних подій в Керченській протоці в Україні було введено військовий стан. В зв’язку з цим в частині нашого суспільства з’явилась думка, що введення воєнного стану вигідне для Порошенка в зв’язку з майбутніми виборами. Але ситуація з воєнним станом – обоюдогострий меч. Завжди вигідно перед виборами мати маленьку війну, щоб красиво її виграти. Але проблема в тому, що маленької війни з Росією мати неможливо, а воєнний стан не дає можливостей та умов її виграти. Крім того, всі російські пропагандистські ресурси консолідувались, а вся наша опозиція в цій ситуації, навпаки, синхронно зіграла проти Порошенка, зокрема, дискредитуючи саму ідею воєнного стану. Тому скоріш за все, він не отримає з цього якихось плюсів.
Однак для введення військового стану існують певні об’єктивні фактори. Вперше за останні п’ять років було зафіксовано пряму агресію збройних сил РФ проти України, на відміну від попередніх проявів гібридної війни. Крім того, змінилась риторика української опозиції – спочатку вони докоряли діючому уряду в тому, що він направив кораблі в Азовське море, наразі докоряють, що в зв’язку з нападом Україна не почала у відповідь бойових дій.
З боку Росії це була відверта провокація, з розрахунком на те, що Україна почне бойові дії з залученням авіації, і тим самим буде створено casus belli. Саме тому вони атакували наші кораблі під своїми військовими прапорами, саме тому на цей момент там знаходились російські літаки й гелікоптери.
Очікувалось, що Україна спрямує в Керченську затоку літаки, в цей час вони ж самі зруйнують тим чи іншим чином фрагмент керченського мосту і після того вони звинувачують Україну в розв’язанні воєнних дій проти РФ та мають пряму підставу до відкритої війни
За відкритими даними розвідки сталась серйозна передислокація готових до наступу підрозділів РФ в район Маріуполя та в напрямку Харків-Суми. Скоріш за все, мав відбутись демонстративний напад з півночі, а після того – наступ і те, що зветься «сухопутний кордон». Така ситуація являється не просто підставою, це зобов’язання для введення військового стану. В законі чітко виписано, що воєнний стан та оголошення війни є кардинально різними речами, але наші політики їх відразу поєднали. Воєнний стан вводиться за підстав особливої загрози для уникнення цієї загрози. При воєнному стані можливо вводити як весь обсяг передбачених обмежень, так і частковий, в тому числі превентивний, без введення жодних дій, який на сьогодні в нас і введено. Тобто не відбувається мобілізація, не вводиться комендантська година тощо.
Президент вимагав від парламенту введення воєнного стану на 60 днів. Такий термін був важливий тому, що Росія поводиться загрозливо, передислоковує війська, і є підстави чекати чергових провокацій. Застосувати прямий напад вони навряд чи відважаться з огляду на світову реакцію, але будуть намагатись влаштувати провокацію, щоб мати підставу звинуватити Україну в розпаленні військових дій. Прикладом може слугувати початок Радянсько-Фінської війни, що відбувався саме за цим сценарієм.
Ймовірність того, що наступного разу росіяни самі атакують свої ж підрозділи, звинувативши в нападі Україну, і оголосять нам через це масштабну війну, висока. Шістдесяти денний військовий стан давав можливість вийти на серйозну підготовку та задіяння певного мобілізаційного ресурсу.
Закінчення воєнного стану, продовжити дію якого можливо тільки через Верховну Раду, відбувся б в міжсесійний період, коли всі депутати на місцях. Причому не тільки українські, але й європейські. Тобто Росія не мала б в той момент максимально зручних умов. Але силами депутатів, причому не лише відверто проросійських, популістських, наприклад, «Батьківщина» чи Оппоблок, а навіть і «Народного фронту» цей період було скорочено до одного місяця. Наразі воєнний стан автоматично закінчиться саме на той час, коли всі європейські політики будуть у відпустках. Так само у відпустках будуть і наші депутати, тобто продовжити воєнний стан у випадку будь-якої агресії просто не вдасться, так само, як і не моментальною буде реакція західних країн. Єдине, що, якщо почнеться наступ військ, то депутатів вже ніхто не буде питати. Більшість наших політтехнологів одразу звинуватили Порошенко в тому, що він перенесе вибори на літо, тому, що від цього він виграє. Насправді, якби воєнний стан вводився на заявлені шістдесят днів, вибори дійсно зсунулись би на один місяць, тобто, вони відбулись би не 31 березня, а 30 квітня. Тим, хто приймав практичну участь у виборчих кампаніях, відомо, що 07:35 додатковий теплий місяць завжди виграшний для агітації, і особливо це стосується опозиції, який для неї просто подарунок. Та ж Тимошенко, маючи додатковий теплий місяць, автоматично додає собі щонайменше 3%. Насправді опозиція цим рішенням вистрелила собі в ногу. Але основним завданням було доводити, що Порошенко хоче скасувати вибори. Проте ми не настільки сильні, щоб бути настільки волюнтаристськи самостійними. Насправді після того, як термін воєнного стану було скорочено до одного місяця, вся виборча процедура буде тепер відбуватись у попередньо визначений час.
Вражає те, що в той час, коли в Україні виникла серйозна загроза, було здійснено захоплення суден та полон екіпажу, вся опозиція ані словом не згадала про роль Росії та Путіна в цій ситуації, всі емоції були спрямовані виключно проти Порошенка та гіпотетичного зриву ним виборів. І ця ж саме теза повторювалась практично всіма російськими ЗМІ. Росія чітко озвучила, кого вони точно не хочуть бачити президентом України
Зараз вони продовжують розігрувати цю комбінацію. Про те, що Кремль підіграв Порошенко, говорити безглуздо. В політиці Росії не буває одновекторних рішень, в кожну подію там закладається кілька завдань. Тому ситуація в Керченській протоці, по-перше, була спрямована на підняття рейтингу Путіна в рамках інсинуацій про агресію України. Саме в цей момент в російських ЗМІ з’явились масові повідомлення про те, що українці почали наступ на Донецьк. Раніше масово доводилась теза, що, поки Росія буде проводити чемпіонат світу, Україна використає цей час для реваншу і проведе наступ на Донбас, більше того, про цю гіпотетичну ситуацію було попереджене МЗС інших країн. Зараз ця версія знов виринула, і російського виборця, який раптом знизив рівень ставлення до Путіна до небувало низького рейтингу в 40%, залякують зовнішньою загрозою та агресією України. Відомо, що незадовго до саміту «двадцятки» Путін повернув Японії декілька островів, що входять до Курильського острівного архіпелагу. Це викликало обурення багатьох націоналістичних сил, які до того моменту рухались з ним в одному напрямку, і які виступили категорично проти нього. Це відіграло роль у зниженні рейтингу, бо вони мають доволі значний вплив на суспільство. Тому сутичка в Керченській протоці мусила підняти віру росіян в президента-переможця. Але, крім того, за даними геологів, на певних ділянках Керченського мосту почались зсуви, і подекуди перекіс складає до 50 сантиметрів. Це свідчить про те, що до весни міст може й не достояти. Тим самим знов набуває актуальності тема сухопутного шляху на Крим. І під прицілом опиняється Маріуполь. І це вже буде не гібридна війна.
Звісно, світ не міг не відреагувати на події в Керченській затоці. Знов зайшла мова про санкції до Росії з боку Євросоюзу та США. Але нема впевненості, що вони неодмінно будуть використані в відчутних межах. Тут знову два блоки: США, які від введення санкцій проти Росії виграють, і Європа, яка видимого виграшу не має, але і не втрачає в сумарному виразі. Але є певні галузі, які категорично проти санкцій, бо вони втрачають певні преференції та прибутки, і не рахуватись з ними неможливо. Але США не визнають за Росією право диктувати вимоги про створення біполярного світу, і саме ці амбіції Путіна поставили Америку в умови, коли вона не може не хотіти дотиснути Росію. Цю ситуацію спровокувала сама Росія. Сам факт геополітичного визначення і небажання повернення холодної війни між двома полюсами для Америки є важливим, тому в цій ситуації найвірогідніший подальший тиск на європейських партнерів з боку США. В американському уряді сьогодні є консенсус між Конгресом та Сенатом в питаннях України і Росії. А для самого Трампа це не мало б жодного значення, якби не геополітичні амбіції Путіна. Можливо, він би і хотів певного пом’якшення, бо справжній ворог, справжня потужність для нього Китай, і саме на Китай спрямована його увага. Але Росія зробила крок, який вклав Трампу всі козирі в руки. Тому сьогодні можливі не тільки й не стільки додаткові санкції проти Росії, скільки загроза санкцій проти європейських компаній, що беруть участь у будівництві «Північного потоку»-2
Подписаться на канал Интервизор в YouTube: https://www.youtube.com/c/InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor
