Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера про життя після ЦВК, підстави для відмови у реєстрації кандидатом, неможливості дотримання принципу вільного вибору на росії, вірогідність фальсифікацій, феномен Зеленського, речі, що впливають на результати виборів та систему паралельного підрахунку голосів.
Незабаром закінчиться період реєстрації кандидатів у президенти України. Відомі факти і про відмову у реєстрації деяким особам, і, напевне, цікаво дізнатись, що саме може стати причиною для такої відмови. Найчастіше вона пов’язана з тим, що кандидат не подав документ про сплату грошової застави, адже перерахування коштів є однією з умов для реєстрації кандидата. Внесення застави визначене законом і її розмір складає 2,5 мільйони гривень. Але підстави можуть бути й інші. Наприклад, неподання певних документів, визначених тим же законом, не проживання в Україні протягом останніх десяти років, відсутність громадянства України, недосягнення віку 35 років, не володіння державною мовою. Це також можливо в тому випадку, якщо програма кандидата суперечить Конституції України, конкретно в частині 1 статті 37, де жорстко прописана заборона на діяльність політичних партій, програми, цілі або дії яких посягають на конституційний лад України, заклики до порушення територіальної цілісності, посягання на права й свободи громадян, і стосується це не лише партій, а й кандидатів. Якщо подібне буде в програмах, очевидно, ЦВК буде приймати рішення про відмову.
З наближенням виборів постає питання з виборчими дільницями для тих громадян, що знаходяться за кордоном. Ми знаємо, що в Росії цього разу дільниці відкриватись не будуть, і причина зрозуміла, ці дільниці ліквідовані в зв’язку з неможливістю гарантувати дотримання загальновизнаних засад та принципів виборчого процесу, зокрема, принципу вільного вибору.
Як можна сформувати свою думку в країні, де йде суцільний потік дезінформації, викривлене уявлення про Україну як державу та про українських громадян? В таких умовах будь-який громадянин України, що перебуває в РФ, навряд чи здатен буде адекватно сформувати свою позицію відносно того чи іншого кандидата
Проте такі виборці мають можливість проголосувати. Дехто може ставитись до цього скептично, дехто розцінить це як знущання над виборцями, але частина виборців може приїхати на дільниці Фінляндії, частина – Грузії, частина – Казахстану. Така ситуація була й раніше, впродовж десятку років, коли, скажімо, в певній державі було відсутнє дипломатичне представництво України, проте вони були в сусідній і люди мали можливість проголосувати. В республіці Ісландія, приміром, українського посольства немає, і проголосувати можна найближче в Норвегії. Такий механізм існує давно. Якщо ж говорити про західні держави, а наших співгромадян в Європу виїжджає дедалі більше, на жаль має місце така проблема, як переповнення українських виборчих дільниць, і в день голосування величезні черги. Це можна побачити і в Італії, І в Польщі, і цю проблему, безумовно, треба вирішувати, або кількістю дільниць, або альтернативними способами голосування.
Після виборчого 2004 року, з яким перш за все асоціюється особа Ківалова, багато наших співгромадян схильні не дуже довіряти даним ЦВК і по результатах підрахунку голосів. Правопорушення у виборчій сфері, які стосуються встановлення результатів виборів, як правило, мають своє відображення в двох основних сферах: потенційне застосування адмінресурсу та потенційна купівля голосів виборців. Якщо говорити про адмінресурс на президентських виборах, то, щоб застосовувати його на виборах 2019 року, треба, певне, бути самовбивцею в силу багатьох факторів. Ми живемо в еру досить розвинутих технологій, зараз доволі складно щось притаїти, і це може мати дуже прикрі наслідки для того, хто подібне замислить.
Світ занадто вузький і робиться чимдалі вужчим. Що ж стосується підкупу виборців, то на президентських виборах вона є менш ефективною, ніж на парламентських. В одномандатному окрузі корпус виборців на парламентських виборах суттєво менший, це 160-170 тисяч осіб, в той час як на президентських це понад 30 мільйонів. Насправді і підкуп виборців виключати не можна, він також можливий, але наскільки він буде ефективний і чи варто цим користуватись штабам – це вже інше питання. Певною мірою перефразуючи загальновідомі слова Остапа Бендера, можна зазначити, що за виборчим законом є тисяча і один відносно чесний спосіб завоювати довіру виборців, не порушуючи кримінальний кодекс. Тому той, хто має певні креативні ідеї, знайде спосіб, як отримати симпатії свого виборця.
І з цієї точки зору якраз хочеться зупинитись на феномені Зеленського. Є багато причин для його високих рейтингів, і найголовніша, певне, полягає в тому, що український виборець стомився від політичного тасування колоди з одних і тих же політиків.
В нас вже довгий час одні перебувають у владі, інші в опозиції, потім вони міняються місцями. А виборця сьогодні вже цікавить якість, якої старий політикум їм не забезпечив. Тому шукають кожен раз щось нове
Насправді цей успіх – таке собі плетиво різноманітного міксу. Тут і те, що існує частина виборців, які налаштовані патерналістськи, і кожного разу вони чекають на месію, замість того, щоб вимагати з політика бути виразником інтересів суспільства. Якщо політик зраджує такі інтереси, на наступних виборах його неодмінно треба карати. Крім того, певною мірою підтримка Зеленського це і той сегмент електорату, який негативно, опозиційно налаштований проти всіх. Тому вони підтримують нову фігуру, нове обличчя. Але на наступних виборах то буде інша кандидатура, інше прізвище, інша людина.
Таким чином, феномен дійсно існує, але питання в тому, що соціологія показує одне, а які результати виборів будуть за два місяці, це зовсім інше. На результати виборів впливає дуже багато речей: і наявність ядерного електорату, і наявність тих виборців, які дійсно прийдуть на виборчі дільниці, і, напевне найважливіша умова, наявність розгалуженої структури на місцях, людей, підготовлених до роботи в окружних дільничних виборчих комісіях, наявність спостерігачів, довірених осіб, тобто людей, які будуть безпосередньо кувати цю перемогу. Мати певний відсоток довіри – це мало, треба ще вміти захистити свій результат. На жаль, тенденція зараз така, що явка на виборчі дільниці падає з кожними виборами.
І навряд чи на цих виборах Україна поб’є рекорд активності виборців, який ми бачили хоча б навіть у тому ж 2004 році. Причини тут теж різні: це і наявність анексованих та окупованих Росією територій, і велика кількість трудових мігрантів, і загальна апатія певного прошарку суспільства. Якщо явка буде понад 50% виборців, включених у списки, можна вважати, що це вже хороший показник. Але на 80% чи вище ми навряд чи вже можемо розраховувати, це щось із сфери фантастики. Власне, для того, щоб достовірно знати, скільки прийшло виборців на дільниці та як розподілились голоси, зараз організовуються активні групи для паралельного підрахунку голосів. Це, безумовно, певною мірою може бути альтернативою, але ніяк не заміною екзитполів, що проводитимуться різними соціологічними структурами.
Одне іншому не завадить, проте для альтернативного паралельного підрахунку голосів має бути якась узгоджена позиція багатьох політиків. Можливо, їм варто між собою укласти певний меморандум, надати якісь гарантії того, що вони будуть сприяти такому підрахунку за допомогою тих членів комісії, які будуть працювати в ОВК, в ДВК від цих кандидатів і які зможуть надати копії своїх протоколів, щоб результати по дільницях можна було звірити з тими даними, що є офіційно. Це ідея хороша, вона може бути реалізована, але без підтримки кандидатів її ефективність буде досить низька.
Подписаться на канал Интервизор в YouTube: https://www.youtube.com/c/InterVizor
Интервизор на Facebook:
@intervizor.tv
Интервизор в Телеграм:
InterviZor
Интервизор в Твиттере:
twitter.com/intervizor
