Ігор Шевченко спочатку не мав наміру балотуватись на посаду президента, але, проаналізувавши свій досвід та позиції, вирішив, що має певні підстави для того, щоб зайняти цю посаду, вивести країну з кризи та зробити її успішною. На його думку, одним з головних критеріїв для майбутнього президента має бути освіта – бажано юридична або економічна, отримана в одному з провідних навчальних закладів країни, а також, можливо, і одного з топових західних вишів. І, звісно, він повинен мати досвід, принаймні попередньо це може бути досвід у бізнесі національного масштабу.
Якщо людина дійсно побудувала бізнес, це свідчить про її здатність керувати процесами, вміння досягати результату та взаємодіяти з людьми та командами. Так само важливо для кандидата мати і досвід роботи на топовій посаді у виконавчій владі. Навіть якщо система неправильна, для того, щоб її змінити, треба розуміти, як саме вона працює, а щоб побудувати нову, треба мати уявлення, як взагалі працює система управління державою.
Свій досвід у вибудові бізнесу Ігор Шевченко розпочав, ще будучи студентом, коли разом з однокурсником створив юридичну фірму, яка за вісім років стала одним з лідерів юридичного ринку країни і працювала з найбільшими іноземними інвесторами і створювали великі проекти. Один з них, приміром, «Київстар».
« Я, разом зі своєю командою, як лідер цієї команди, побудував з нуля бізнес національного масштабу. Але в 2008 році прийняв рішення, що хочу займатись більш масштабними речами, тобто змінювати країну на краще. Десять років тому я пішов з бізнесу і займаюсь громадською, благодійною та політичною діяльністю»
Програма, з якою Шевченко йде на вибори, має доволі багато пунктів, але є декілька пріоритетних. Першочергова – безпека від зовнішніх загроз. Необхідно укріплювати армію, вкладати гроші в оборонні розробки, зміцнювати свої кордони, і, звісно, переважно дипломатичним шляхом працювати над тим, щоб повернути анексовані та окуповані території. Друге – це закон і порядок. Для того, щоб країна жила і розвивалась, щоб зростав добробут її громадян, потрібно, щоб добре працювала економіка. Але економіка не може працювати там, де є правовий безлад, там, де немає захисту приватної власності і бізнесу. Держава починається з закону і порядку. З розв’язанням проблем закону, знищенням корупції, рейдерства, з’являються умови для розквіту економіки. В першу чергу необхідна реформа податкової системи. Потрібно знизити податки і зробити їх більш зручними для сплати. Зараз, наприклад, у нас існує податок на прибуток. Бізнесу важко його обраховувати, сплачувати, там існує багато нюансів, які ускладнюють життя бізнесменів. Як альтернативу йому необхідно вводити закон про податок на виведений капітал. Бізнес вже зараз лобіює цю тему, але поки що, на жаль, без успіху. Або, припустимо ПДВ, який варто скасувати, а натомість ввести більш простий податок з продажу. Податок на додану вартість – це найкорумпованіший податок в країні. Саме на ньому заробляє дуже багато людей. Причому правильніше сказати, не заробляють, а крадуть з використанням різних схем. При застосуванні податку з продажу істотно зменшується можливість для маніпуляцій та розкрадання бюджетних грошей.
Я також вважаю, що треба взагалі відмінити податки на доходи малозабезпечених людей. Якщо вони ледве зводять кінці з кінцями, як можна їх ще й оподатковувати? До певного рівня доходів взагалі не треба брати податки
Так само не варто оподатковувати й бюджетну сферу, тобто всіх людей, що фінансуються з бюджету. Виходить, що держава з однієї кишені бере, в іншу кладе, а потім звідти ж частину забирає. Тільки на адмініструванні цих податків з бюджетників ми втрачаємо багато тих же бюджетних грошей, які йдуть на утримання бухгалтерів та контролюючих органів саме в цій галузі. Але натомість треба підвищити податки для дуже багатих людей, від доходів певного рівня. Для середнього класу податок може складати 10-15% з доходу, а для високих доходів має використовуватись прогресивна шкала, до 50% з доходу. Тоді ми отримаємо баланс. Крім того, компенсувати втрати від зниження податків ми можемо і за рахунок того, що вони не будуть розкрадатись. Адже сьогодні, з одного боку, вони розкрадаються, а з іншого – не сплачуються через те, що надто складні та завищені ставки. Люди для себе розуміють, що краще комусь дати хабаря і ухилитись від сплати, ніж заплатити по існуючим нормам. Чим нижчий буде рівень податків, тим більше буде добровільних платників. І на масовості податків можна буде компенсувати те, що втратили, і підвищити збори в державну казну.
Якщо говорити про пріоритети розвитку зовнішньої політики, то не варто впадати виключно до категорій «схід чи захід». Якщо вважати сходом Китай, Сингапур, Малайзію – то їх приклад є успішним. Якщо під сходом розуміти Росію, безумовно, це не наш пріоритет. Орієнтуватись варто саме на успішні країни, і неважливо, в якій частині світу вони знаходяться. Ми повинні змінити підхід до зовнішнього вектору розвитку, взяти єдиний напрямок, припустимо Євросоюз, і копіювати його. Це хибний шлях. Для успіху Україні варто брати найкращі приклади всіх успішних країн. І дипломатичні відносини вибудовувати таким чином, щоб мати хороші стосунки з сусідами, але при цьому не залежали від жодної країни.
